В Республіці Судану, в одній школі для дітей бідняків, вчителька вирішила мотивувати своїх учнів до гарного навчання і в якості подарунка, вирішила подарувати переможцю нове взуття.
Дітям сподобалася ця ідея. Всі почали писати твори в передчутті отримати заповітний приз.
Протягом пів години всі учні закінчили свої роботи і почали їх здавати. Прочитавши всі твори, вчителька була в подиві, кому подарувати подарунок. Вона вирішила витягнути жереб серед своїх підопічних і попросила кожного написати своє ім’я на папірці.
Кожна дитина, виконавши вимогу вчительки, кинула папірець в коробочку.
Змішавши всі папірці, вчителька назвала ім’я “щасливиці” – Вафа Абделькарім!! Дічинка розплакалася зі щастя, всі діти поплескали і почали щиро її вітати.
Дійсно, Вафа була гідною цього подарунка. Вона ходила в старих обірваних черевичках. Але це не заважало їй бути серед найуспішніших учениць школи.
Вчителька повернулася додому і, сидячи зі своїм чоловіком, розповіла в сльозах цю історію. Чоловік був дуже радий і задоволений цим вчинком дружини. Але він не розумів, чому дружину настільки вразила ця історія. Так як дівчинка була дійсно хорошою в навчанні, до того ж в класі вона була єдиною, у кого не було нормального взуття.
Відповідь дружини вразила і змусила навіть чоловіка розплакатися!
Правда в тому, що коли жінка подивилася на інші папірці в коробочці з іменами, абсолютно на всіх папірцях було написано ім’я “Вафа Абделькарім”!
Діти знали її стан і, не дивлячись на свою нужду, вирішили поступитися цим подарунком на користь своєї однокласниці…
Іноді здається, що діти приходять у цей світ, щоб чогось навчити дорослих.
Ось така глибока розповідь…
Олег Вишняков