Багато хто ідеалізує кохання. Ми бачимо у ньому піднесену панацею від усіх життєвих проблем. Ми ідеалізуємо кохання, ми переоцінюємо його. У результаті платити за це доводиться нашим стосункам.
1967 року Джон Леннон написав пісню «Все, що тобі потрібно, це кохання». Також він: бив обох своїх дружин, покинув одого зі своїх дітей, обсипав гомофобними та антисемітськими образами свого єврейського менеджера-гея, а одного дня цілий день лежав перед натовпом людей зовсім оголений.
Тридцять п’ять років по тому Трент Резнор із гурту Nine Inch Nails написав пісню «Кохання недостатньо». Резнор, незважаючи на свою популярність шокуючими виставами на сцені та гротескними тривожними кліпами, позбувся наркотичної та алкогольної залежності, одружився з однією жінкою, завів з нею двох дітей, а потім скасував подальшу студійну та гастрольну діяльність, щоб залишатися вдома та стати добрим чоловіком та батьком.
В одного з цих чоловіків чисте та реалістичне розуміння кохання. У іншого – ні. Один із них ідеалізує кохання, бачачи в нбому вирішення всіх проблем. Інший – ні. Один із них, ймовірно, був нарцисичним дурнем. Другий – не був.
У нашій культурі багато хто ідеалізує кохання. Ми бачимо у ньому піднесену панацею від усіх життєвих проблем. Наші фільми та історії в книгах відзначають його як кінцеву мету життя, остаточний порятунок від усієї хворобливої боротьби. І через те, що ми ідеалізуємо кохання, ми переоцінюємо його. У результаті платити за це доводиться нашим стосункам.
Коли ми віримо, що «все, що нам потрібне, це кохання», як Леннон, ми схильні ігнорувати фундаментальні цінності: повагу, смирення та зобов’язання перед людьми, про якихми дбаємо. Зрештою, якщо кохання вирішує все, навіщо я мушу втомлювати себе іншими речами – складними речами?
Але якщо, як Резнор, ми віримо, що “кохання недостатньо”, ми розуміємо, що здорові стосунки вимагають більшого, ніж чисті емоції чи високі пристрасті. Ми розуміємо, що є речі, важливіші в нашому житті та в наших відносинах, ніж просто бути закоханими. І успіх наших відносин залежить від глибших і важливіших цінностей.
Три гіркі правди про кохання
Проблема з ідеалізацією в коханні в тому, що у нас розвиваються нереальні очікування щодо того, чим насправді є кохання, і що воно може зробити для нас. Ці нереальні очікування потім саботують ті самі відносини, які ми цінуємо насамперед. Дозвольте це проілюструвати:
1. Кохання не завжди збігається із сумісністю.
Тільки той факт, що ви закохалися в когось, не означає, що це добрий партнер для вас на довгий термін. Кохання – емоційний процес, сумісність – логічний процес. І вони необов’язково переходять один в одний.
Можна закохатися в людину, яка не ставиться до вас добре, змушує вас відчувати і думати про себе гірше, ніж ви є, не поважає вас настільки, наскільки ви поважаєте її, або у якої настільки невлаштоване життя, що вона може зробити так, щоб і ваше – пішло під укіс.
Можна закохатися в того, у кого інші амбіції чи життєві цілі, що суперечать вашим, чи того, чиї філософські переконання чи світогляд вступають у конфлікт із вашим почуттям реальності.
Можна закохатися в того, хто витягує з вас життєві сили та щастя.
Це є парадоксально, але факт.
Коли ви зустрічаєтеся і шукаєте партнера, ви повинні керуватися не лише вашим серцем, а й розумом. Так, ви хочете знайти когось, хто змушує ваше серце тремтіти, а метеликів у шлунку співати. Але вам так само потрібно оцінювати людину і те, як вона ставиться до людей, які у неї амбіції та світогляд. Тому що якщо ви закохаєтеся в людину, яка вам не підходить… ну, як одного разу сказав інструктор з лиж з мультсеріалу South Park, у вас настане поганий час.
2. Кохання не вирішує проблеми відносин.
Ми з моєю першою дівчиною були шалено закохані один в одного. Також ми жили в різних містах, у нас не було грошей, щоб побачитись, наші сім’ї ненавиділи один одного і ми пройшли через щотижневі напади безглуздих драм та сварок.
І щоразу, коли ми боролися, наступного дня ми поверталися один до одного і нагадували собі, що ми без розуму один від одного, і що жодна з дрібниць не має значення, тому що ми тааааааак кохаємо один одного і напевно знайдемо спосіб все вирішити, потрібно лише трохи почекати та подивитися. Наша любов примушувала нас відчувати, що ми можемо подолати все, хоча насправді нічого не змінювалося.
Як ви розумієте, жодна з проблем не вирішувалася. Сварки повторювалися. Аргументи ставали жорсткішими. Наша нездатність навіть бачити один одного висіла на наших шиях як ярмо. Ми були занурені в себе до тієї точки, де навіть не могли нормально спілкуватися. Ми годинами висіли на телефоні і майже нічого не говорили. Зараз, дивлячись назад, я розумію, що надії не було. Проте це тривало три роки!
Зрештою, кохання перемагає все, правда?
Не дивно, що стосунки спалахнули і розбилися, як дирижабль Гінденбург, охоплений полум’ям. Розрив був жахливий. І я виніс із цих відносин великий урок: поки кохання змушує вас почуватися краще з приводу ваших життєвих проблем, воно не вирішує жодної з них.
Американські гірки емоцій можуть бути п’янкими, кожна підкорена висота здається все більш вражаючою, але, поки у нас не з’явиться стабільного твердого ґрунту під ногами, приплив емоцій зрештою змиє все.
3. Кохання не завжди варте того, щоб жертвувати собою.
Однією з важливих характеристик кохання до когось є ваша здатність думати про цю людину, про її потреби більше, ніж про себе. Але питання, яке задають досить рідко: «Чим ви жертвуєте для іншого і чи варте воно того?».
У любовних взаєминах це нормально для обох іноді жертвувати своїми бажаннями, своїми потребами та своїм часом одне заради одного. Я сказав би, що це адекватна і здорова поведінка і саме вона робить відносини по-справжньому класними.
Але коли справа доходить до шкоди власної поваги, почуття власної гідності, фізичного стану, амбіцій та життєвої мети лише заради того, щоб бути з кимось, кохання стає проблематичним. Любовні взаємини передбачаються як доповнення до нашої індивідуальності, а не загроза їй чи її заміна.
Якщо ми опиняємося в ситуації, коли ми терпимо неповажну чи образливу поведінку, то, по суті, ми робимо таке: ми дозволяємо нашому коханню поглинути нас і звести нас нанівець. Якщо ми не будемо обережні, то залишимося лише як оболонка людини, якою колись були.