Як не залишитися на старості біля розбитого корита: прості істини, які повинна знати кожна жінка

На кого навчатись? Ким працювати? З ким одружитися? Чому ми любимо тих, хто нас не любить? Як будувати стосунки із родичами? У що вкладати гроші? Всі ці питання не дають жінкам спати ночами та вимагають чітких відповідей.

Бо давно відомо: той, хто пливе за течією річки, смішить крокодилів. Треба щось робити зараз, щоб не кусати лікті на старості.

Але як добре, що є народна мудрість, приказки та прислів’я, які послужать дороговказним маяком:

Забезпечена старість

Неробство в юності – убогість у старості.

Якщо хочеш багатства і слави, не спи на світанку.

Біля мого будинку є невеликий бульвар із лавками, які уподобала молодь: підлітки від 12 до 18 років. Вони збираються тут з обіду до глибокого вечора, регочуть, співають пісні і здаються найщасливішими людьми на світі.

Відчувають перевагу над тими, кого батьки змушують ходити на уроки і сидіти над домашнім завданням.

А у 25 років все сильно зміниться. Я не уявляю, де працюватимуть ці юнаки та дівчата. 

Забезпечена старість – це не вдалий збіг обставин, це праця та завзятість із молодості.

Коли виходити заміж
Одружуйся молодим, щоб діти встигли стати тобі друзями.

І жінок це також стосується. Знайти людину, з якою захочеш жити після 30 років – надзвичайно складно. Та й із практичної точки зору ранній шлюб несе більше користі: дарує безцінний досвід і є ще сили для народження дітей. З кожним роком життєвої енергії дедалі менше.

Виховання дітей
Стеж за своїм сином, щоб він не впав у колодязь, і тобі не доведеться говорити: «Така воля Бога».

Не лише в колодязь падають діти. Вони ще зв’язуються не з тими, з ким треба, хамлять старшим і не хочуть допомагати по дому. Жінки, які не займаються вихованням, частіше за інших говорять: “І в кого ти такий? У свого батька, мабуть…”

Про заздрість

В юності я часто переглядала сайти, де продавалися шалено дорогі вбрання та годинники. І відверто заздрила тим дівчатам, які можуть собі дозволити розкішно жити.

А потім натрапила на сайт-форум, де сиділи жінки, які мали дітей інвалідів. З синдромами ДЦП, аутизм, шизофренія та інші.

З того часу я перестала заздрити комусь взагалі. Та й життя навчило: все добре не буває.

Про те, як треба ставитися до життя:

Шукайте найкраще, чекайте на гірше і беріть те, що приходить.

Джерело