Прийшов чоловік до мудреця і сказав: «Я полюбив молоду, красиву дівчину. Як мені законно залишити дружину і не згрішити?»
– Покажи мені фотографію своєї дружини, коли ти в неї закохався, – попросив мудрець.
Чоловік показав. На фотографії була прекрасна юна леді.
– Невже зараз ти зміг знайти когось прекраснішим за це Боже створіння? – здивувався мудрець.
– Ні, звичайно ні, в ті часи моя дружина була прекрасна! Але зараз…, – чоловік запнувся, – зараз вона вже не така, як була раніше.
– Ти хотів би повернути її красу? – запитав мудрець, – тоді б ти залишився з нею?
– Так, безсумнівно! – впевнено відповів чоловік.
– Я допоможу тобі, але це буде коштувати тобі дорого. Скільки в тебе дітей?
– Двоє.
– Твоя дружина витратила свою красу віддавши частину себе дітям. Приведи мені своїх дітей, я знищу їх і подарована краса знову повернеться твоєї дружини.
– Ні, ні! – вигукнув чоловік.
– Тоді що ж ти хочеш? – здивувався мудрець.
– Діти – це частина мене, я витратив на них багато сил, здоров’я та енергії! Як я можу віддати їх…?!
– І ти також розтратив себе і ти вже не той, який був в молодості, – перебив його мудрець.
– Я зрозумів, – визнав чоловік, – і я і моя дружина віддали частину себе нашим дітям, так і повинно бути і це правильно, і повернути нашу молодість, красу і силу неможливо!
– Але є ще дещо, що відштовхує мене від дружини, – продовжив чоловік, – у неї зіпсувався характер! Коли ми з нею покохали один одного, вона була милою, привітливою, люб’язною і турботливою. Зараз же вона стала сварливою і роздратованою.
– У тебе є дзеркало? – поцікавився мудрець.
– Ні.
– Твоя дружина – твоє дзеркало! Чи завжди ти їй дарував свою любов, чи був постійно шанобливий? Чи дякуєш за обіди, чисту сорочку?.. Чи постійно даруєш квіти? Хіба це не ти принижував і пригнічував свою дружину? І що тепер? Ти маєш те, чим є сам.
Чоловік замовк.
Він чудово зрозумів, що мудрець абсолютно правий.
«Чоловіки повинні любити своїх дружин, як власні тіла. Хто любить свою дружину, той і себе любить»