Життя надто мінливе і непередбачуване, і на своїй категоричності далеко не поїдеш…
Напевно, ви чули фразу: «Яка розкіш — бути собою», тобто робити те, що тобі хочеться, не робити те, до чого не лежить душа, спілкуватися саме з тими людьми, з ким немає конфліктів та морального дискомфорту, говорити те, що думаєш, мати власну думку.
Якщо ти все це можеш собі дозволити, значить, ти цілісна особистість з багатим внутрішнім світом, позбавлена забобонів і на тебе не тисне громадська думка. Не треба нікому підтакувати і прикидатися тим, ким ти не є.
Ось тільки східна філософія вчить іншого. Китайці кажуть:
«Не кажи, якщо це не змінить тишу на краще».
Або ось що говорив Брюс Лі:
«Будь водою Друг Мій. Спустоши свій розум. Стань аморфною, безформною як вода. Коли воду наливають у чашку, вона стає чашкою.
Серед моїх знайомих є ті, хто вважає, що «не варто прогинатися під мінливий світ, якось він прогнеться під нас».
Але, аналізуючи вчинки людей та наслідки, я дійшла висновку, що гнути свою лінію не вигідно. У 90% випадків ця лінія ламається, кришиться, а людина залишається ні з чим.
Одна моя знайома заявила, вийшовши заміж, що вона тепер господиня будинку і батьки нареченого приходитиму тільки тоді, коли вона дозволить. Сучасні психологи так і радять: не ховайте голову в пісок, потім буде пізно. Домовляйтесь про все на березі. Відразу заявляйте про свої інтереси. Ну і що? Розлучилася за рік.
Інша дівчина активно кивала головою на співбесіді, коли їй говорили, що на цій позиції буде багато переробок, що потрібно постійно бути на зв’язку, викликати в офіс можуть будь-якої миті. Вона вдала, що на все згодна. А потім почала працювати на своїх умовах. Ішла о 6-й вечора додому і у вихідні вимикала телефон. Компанія розлучилася з нею за два місяці.
Дивлюся на спосіб життя, на поведінку тих, хто живе добре, має повагу інших та затребуваний. І що бачу? Людина ніколи не висловлюється різко, не дає жодних оцінок, не випинає власну думку, дозволяючи близьким жити так, як вони вважають за потрібне.
Мудра людина чудово розуміє, що похвала відкриває будь-які двері, а критика та гнів закривають їх на десять замків.
Вона розуміє, що може бути не права, хоч і переконана у своїй правоті, розуміє, що інші можуть щось знати краще, ніж вона. Вона не носить за пазухою поради на всі випадки життя, а знизує плечима і каже: «Якби знати, як жити…»
Вона інтуїтивно відчуває, що життя занадто мінливе і непередбачуване, і на своїй категоричності далеко не поїдеш. Мудрий чоловік не гне під себе оточуючих, не намагається їх переробити, відкрити їм очі на правду, він шукає однодумців, своє довкілля.
Ось вам ще один приклад. Дві жінки ходили в магазин біля будинку, за касою – скривджена життям жінка. Постійно хамить. Перша пані подумала-подумала, і стала ходити в інший магазин, а друга ходить туди ж, але незмінно скандалить: «Нехай багато нервів моїх піде, але я навчу цих людей працювати!» – каже вона.
Є одна жартівлива фраза: “Миші кололися, плакали, але продовжували гризти кактус”. Так і люди часом гризуть те, що їм зовсім не до зубів. Пробивають головою цегляну стіну, не помічаючи двері поряд.
Про дипломатичність, яку багато хто вважає за лицемірство, і пише Омар Хайям:
О мудрець, якщо той чи цей дурень
Називає світанком північний морок.
Прикинься дурнем і не сперечайся з дурнями.
Кожен, хто не дурень, є вільнодумцем і ворогом.
***
У цьому світі дурнів, негідників, торгашів
Вуха, мудрий, заткни, рот надійно заший,
Повіки щільно замруж — хоч трохи подумай
Про збереження очей, язика та вух!
***
У цьому світі на кожному кроці пастка,
Я з власної волі не прожив і дня.
Без мене в небесах приймають рішення
А потім бунтарем називають мене!
***
Хоч і не нове, я нагадаю знову:
Перед обличчям і друга та ворога,
Ти – пан невимовного слова,
А сказаного слова – ти слуга.