“Наше життя розривають між собою два злодії: жаль про минуле і страх перед майбутнім”, – Фултон Оурслер.
За всю історію моєї кар’єри мені пощастило попрацювати із дивовижними людьми. І я говорю не про медсестер, а про своїх пацієнтів.
Я 16 років пропрацювала медсестрою в інтенсивній терапії та відділенні хірургії. Проводила з пацієнтами дуже багато часу, і мені справді подобалися наші глибокі розмови у найкритичніші моменти їхнього життя.
Багато хто з цих людей казав мені, що всі їхні друзі давно померли, а рідні не хочуть спілкуватися з ними. Мої пацієнти були для них тягарем. Це розбивало мені серце. А ще я любила розпитувати пацієнтів про їхнє життя. Для них це була своєрідна прогулянка дорогою пам’яті, а для мене — джерело цінних знань.
«Повірте, я робив багато хороших і дуже шалених речей, але я ні краплі не шкодую про ці шалені речі», – Жан-Клод Ван Дамм.
Про що у своєму житті ви шкодуєте найсильніше і що зараз зробили б інакше?
У своєму житті я часто опинялася на роздоріжжі. Мені хотілося знайти нову роботу чи змінити відділ у лікарні. Я хотіла побачити світ і дізнатися, як мені навчитися приймати правильні рішення.
Тому я ставила питання, що хвилюють мене своїм пацієнтам.
Мені було приємно отримувати поради щодо вирішення моїх життєвих труднощів. Це була своєрідна безкоштовна психологічна допомога. Потрібно було просто сісти і поспілкуватися з людиною похилого віку, попросити її про пораду. Спробуйте і ви, і гарантую, що це вам допоможе.
У мене були пацієнти, котрі шкодували, що народили дітей!
У мене був переломний період у житті. Я стояла перед вибором щодо того, чи варто заводити дитину, адже я не хотіла дітей. Через це небажання почувала себе зломленою.
Але не очікувала почути від пацієнтів те, що вони сказали мені. Багато хто зізнався, що діти були їх найбільшою помилкою в житті: «Так, я їх люблю, але діти не зробили моє життя кращим. Я для них тягар». Були й випадки, коли діти, навпаки, «не залишали хворого у спокої, вважаючи, що той не в змозі сам про себе подбати».
Відповідь завжди була одна: перш ніж стати матір’ю, я маю бути на 100% впевненою в тому, що хочу дитину. Якщо ви сумніваєтеся — не народжуйте.
Пацієнти шкодували, що не зробили зі своїм життям те, що їм хотілося.
Вони прожили своє життя для когось іншого. Це могла бути їхня друга половинка, діти і навіть батьки. Багато жінок говорили, що їм хотілося б розлучитись, але їм було вже за 50 і життя тоді було інше.
Вони радили ніколи не терпіти і не дозволяти комусь говорити мені, що я не можу щось зробити. Просто робіть те, що хочеться, та навчайтеся на своїх помилках.
Вони шкодували, що трималися за роботу, яка їм не подобалася, а не гналися за мрією, поки що могли.
Деякі мої пацієнти хотіли змінити роботу. Але їхні рідні казали, що то погана ідея. Друзі їх теж не підтримували, переконуючи, що нічим добрим це не закінчиться.
Тому вони так і не ризикнули, залишившись на старій роботі, яку ненавиділи до самої пенсії. Це були мої найупертіші і найзліші літні пацієнти.
Живіть так, як вам заманеться. Неважливо вийде у вас чи ні, важливо спробувати. Якщо ви хочете змінити роботу – дерзайте. Не чекайте, адже завтра може не настати ніколи.
Багато пацієнтів говорили, що одного разу прокинулися і виявилися занадто старими.
Не відкладайте своїх бажань на потім, адже завтра може ніколи не наступити.
Коли я вирішувала, чи варто мандрувати, у голові панував хаос. Я сумнівалася в тому, чи потрібно кидати роботу, сім’ю та друзів. Чи не стане зроблений мною вибір найбільшою помилкою у моєму житті?
Тому я зробила те саме, що й завжди — попросила пораду у мудріших людей. Так я познайомилася з чоловіком, який розповів про свої подорожі до Японії, про життя в Азії та навчання там місцевого населення англійської мови протягом 15 років. Він сказав, що це був найкращий період у його житті і що він ніколи не шкодував про зроблений вибір. Сім’я вважала цей вибір безумством, але не він. Він сказав, що я медсестра, що завжди знайду собі роботу і що мені нема чого втрачати. Цю пораду я почула від багатьох інших пацієнтів. Я була одержима мрією довгі 5 років, перш ніж зважилася втілити її в життя.
Коли я розповіла про мої плани батькам, їхня реакція була однозначною: «Ти збожеволіла. Навіщо тобі кидати роботу, друзів та сім’ю заради того, щоб поблукати світом?».
Я відповіла, що так хочу.
Якщо ви не зробите цього зараз, то не зробите ніколи. І про це ви точно шкодуватимете.
Ви не шкодуватимете про те, що поставили свою кар’єру на паузу. Подорож світом принесе вам набагато більше. Це пацієнти сказали мені, виходячи зі свого власного досвіду. Я познайомилася з жінками, які мандрували у свої 50, 60 і навіть 70 років. І шкодували вони лише про те, що не наважилися на це раніше.
Сенс життя полягає не в грошах, славі чи успіху. Вся суть у враженнях. Все одно, куди ви хочете поїхати: на Ніагарський водоспад чи побачити водоспади Ігуасу. Не відкладайте свої бажання на потім.
Що якщо завтра ви помрете? Що якщо ви не помрете, а доживете до 98 років, і єдине, про що ви шкодуватимете, це про те, що не зробили того, що хотіли?
Знаю, що ви подумали. Не кожен може робити те, що хочеться. Ви маєте рацію, але тільки якщо самі в це вірите. Особисто я вірю в те, що у всіх своїх починаннях я можу досягти успіху. Чому? Тому що так завжди було.
Нехай це був не той шлях, який я собі уявляла чи хотіла, але зрештою все виявилося ще кращим. Це було те, чого я потребувала, а не те, чого хотіла.
Якщо ви слідуєте своїм справжнім бажанням, життя може змінюватися в різний спосіб. Ваша інтуїція та внутрішнє чуття ніколи не йдуть.
Що б обрали: спробувати щось нове і зіткнутися з невдачею чи відмовитись і все життя шкодувати про своє рішення?
Моє життя видалося не найпростішим, але це був мій життєвий шлях. Я подолала безліч труднощів і ні від чого не відмовилася. Мені подобається те, ким я є. Тому всі мої проблеми того варті. Вони зробили мене сильнішою.
Не відкладайте життя на потім через свої страхи та сумніви. Якщо є щось таке, чим ви хотіли б зайнятися, займіться цим.
Жаль – найгірше почуття у світі.
Останній жаль: всі мої пацієнти шкодують про те, що не навчилися прощати.
Вони шкодували, що були злими, руйнуючи своєю дріб’язковістю дружбу та романтичні стосунки. Іноді его встає на шляху, перегороджуючи нам дорогу. І тоді єдиним способом просунутися далі є прощення та вдячність.
Не забирайте всі ці жалю із собою у могилу.
Я ніколи не шкодувала про своє рішення піти з роботи з гарною зарплатою заради можливості побачити світ. Я зробила б це знов. А що ви відкладаєте на завтра? І чи прийде це завтра взагалі?
Автор: Сара Бердік