На війні завжди важко. Хоча є ті, які не усвідомлюють, що таке війна. Вони від неї втекли туди, де мир. Де люди їм допомагають будь-чим. А вони вередують, немов малеча у колисці, наче не розуміють, що дупцю цілувати кожному з них не будуть. Терпець увірватися може обов’язково. Ми всі різні люди, тільки поважати один одного маємо завжди, при будь-яких обставинах. І коли хтось “гуляє” до ранку в мирному житті, то тут популярні зараз прогулянки до магазинів та аптек…
Тепер популярний новий шопінг в багатьох містах й селах України. Шопінг за продуктами. Два дні в мене він був вдалий – забезпечила себе продуктами надовго. Тож завтра спробую просто прогулятись. А сьогодні…
Сьогодні думаю про мам. Як їм зараз нелегко! Якими треба бути сильними у цю мить! У мить, коли війна поділила країну на частини, де вона є та де її нема.
Ось сім’я… Живе мама нині у місті, а діти в селі, де усім керують окупанти. Хвилювання щомиті рве материнське серце на шматки: як там? Що їли? Чи не змерзли? Як дітям вибратися з окупації? Хтось каже, що їм дозволено виїхати з села, але тільки в країну окупанта… Тільки мама молиться усім богам світу, щоб ця війна закінчилася швидше, щоб діти її були в безпеці, поряд з нею.
А інша мама так раділа, що її син буде колись офіцером! Мужній! Красивий! На нього змалечку задивлялися дівчата… Хлопець не встиг навіть пожити – клята війна… Зруйновано гуртожиток, де жили хлопці… його шукали кілька днів. А мати в ці дні надіялась, що живий, що ще обійме його… Не судилось… І вона така не одна!
Мами ховають від війни своїх дітей в підвалах й бомбосховищах. Дитинство вже який день минає саме так у Харкові, Києві, Ірпені, Сумах… Господи! Як це страшно!
Мама завжди оберігає своє дитя, як може. Та клятий «освободітЄль» обстрілює будинки мирних людей, кидає на них авіабомби… Йому байдужі почуття матерів!
А мати молиться й кляне. Її серце не має спокою. Руки тягнуться до телефону, щоб побачити, що дитина була в інтернеті, щоб почути єдину фразу: «Мамо, все нормально!»
Мама… Дай, Боже, нам, матерям, діждатись з війни своїх дітей! Дай, Боже, обійняти їх! Дай, Боже, перемогти нарешті ворога на нашій землі!
Автор: Наталія Сідларь-Дубова