Для успішного чоловіка ти робиш манікюр і педикюр. І йому приємно дивитися на твої доглянуті пальчики. А невдаха дивитиметься на них із роздратуванням, наїжджатиме на тебе за те, що ти витрачаєш гроші на ці дурниці… Говоритиме, що йому не важливі твої нігті, він любить тебе будь-якою…
Успішному чоловікові буде подобатися твоє нове вбрання і він буде говорити, що ти в ньому неперевершена, а неуспішний буде нити і дорікати тобі в тому, що ти вбухала в нього останні гроші.
А ще почне ревнувати.
Якщо успішний чоловік розуміє, що ти маєш мати гідний вигляд, то неуспішний почне підозрювати, що ти купила новий одяг, бо хочеш комусь сподобатися і хочеш сходити наліво. Це відбувається від того, що невдаху ніколи не спадає на думку думка про те, що його жінка має мати гарний вигляд. Навіщо? Адже вона влаштовує його такою.
Невдахи змушують наших жінок старіти, дурніти і хворіти. При цьому вони намагаються все виправдати своїм злиденним коханням…
Потрапили мені на очі вищезгадані слова і я захотіла їх доповнити власною історією із життя:
П’ять років тому я працювала в салоні бізнес-класу, де було прекрасно і дорого. Класичний манікюр без покриття коштував 500 гривень, атмосфера була просякнута ефірами нішевих парфумів клієнток і чудової кави, яку готував особистий бариста салону для «дорогих» гостей закладу.
І в один із сонячних днів прийшла в салон літня подружня пара. Бабуся кокетливо трималася за лікоть дідуся, а дідусь, галантно тримаючи спину прямо, ніжно погладжував долоню бабусі на своєму лікті.
– Доброго дня, я хотіла б зробити манікюр просто зараз, – прощебетала літня жінка.
Пара була одягнена вельми скромно і, поки я озвучувала прайс, моє серце тьохкало і ухало.
– Дякую, нам підходить, – відповів мені літній чоловік і дбайливо почав допомагати своїй супутниці знімати верхній одяг.
– Ласкаво прошу до кабінету, сідайте, будь ласка. Мене звати Яніна.
– А мене Зінаїда, а чоловіка – Анатолій.
Анатолія ми розташували на ресепшені.
– У вас, напевно, захід?
– Ні, ну що ви, ми щомісяця вибираємося разом куди-небудь, щоб навести мені красу. Мій Анатолій всіляко наполягає на цьому і завжди каже мені: «Підемо, кохана, тебе балувати. Ти ж жінка!”. І так уже 50 років. Мені вже тж 71 рік.
– Пам’ятаю, коли познайомилися, він подивився на мої діряві черевички і на наступне побачення прийшов з обновкою. Я навіть розплакалася. Кажу йому: «Що ж ти, Анатолію, так витратився, навіть на цигарки грошей собі не залишив?», а він мені: «Зіно, які до біса цигарки, коли моя майбутня дружина без черевиків?!». Так і посватав мене. Так і не курить уже 50 років.
Проводжаючи Зінаїду й Анатолія, я заворожено дивилася, як він поправив їй шнурок на взутті, що вибився, як щиро він захопився її гарними руками зі свіжим манікюром, як зворушливо закутав у шарфик. Вона не хворіла, не була слабкою, вона була його жінкою. Мамою і бабусею його синів і онуків, але насамперед – Жінкою.
– Це вам, і ще раз спасибі, – Анатолій із гідністю простягнув мені на «чай».
Цю банкноту я дбайливо зберігаю вже 5 років як пам’ять про справжніх людей і справжні стосунки.
А мій мені каже: «Чого ти ходиш на свої нігті, купи собі лампу – і роби сама. Купу грошей заощадиш, за рік на чохли в машину накопичимо”. А я йому відповідаю: «Ну здалися тобі мої нігті, ти по суботах більше пропиваєш!», – віщає мені чергова клієнтка.
А я слухаю і думаю: «Не Зінаїда, не Анатолій».
Любові вам.
Любіть себе, любіть гідних.